Шосткинська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 7 – один з найстаріших навчальних закладів міста. Її історія розпочинається з 1947 року, коли 1 вересня продзвенів перший дзвоник в жіночій неповній(початковій) школі № 7.

Школа була розташована на вулиці Леніна в тісному дерев’яному будиночку. На маленькому шкільному подвір’ї вміщалась вся піонерська дружина, яка налічувала 5 піонерських загонів (165 дівчат). Директором школи була Коновалова Ганна Абрамівна. Ми всі дуже любили школу, все робили своїми руками. В класах і на подвір’ї завжди панували чистота і порядок. В школі працювали хоровий та драматичний гуртки. В цей час вся країна дізналась про подвиг героїв-молодогвардійців. На засіданні ради дружини було прийнято рішення боротися за право носити ім’я легендарного комісара Олега Кошового. На урочистій лінійці, присвяченій 30-річчю Великого Жовтня, нашій дружині було присвоєно ім’я О.Кошового. А всі загони стали носити імена героїв-молодогвардійців.” (Із спогадів першого вожатого піонерської дружини ім. О.Кошового Балуєва В.М.)

1947 р. Кращий клас школи. В центрі – директор школи Коновалова Анна Абрамова

У 1949 році школа була реорганізована у семирічну жіночу школу.

04.06.1951 рік. Колектив жіночої семирічної школи № 7 на подвір’ї школи.

Верхній ряд (зліва): Петрова М.І.., Чуркіна Л.О., Бриль Г.Г., Недзельська Г.Т., Усердова М.Я., Корнеєва К.К., Кравченко К.І., Кузьміна Є.С.

2-й ряд: Петровська Т.Г., Легейда Ф.В., Журавльова В.І., Суховій М.Є., Коновалова А.А., Большаков М.Г., Савченко О.П., Теряєва А.І.

3-й ряд: Рубаник (Самофалова) Н.І., Бельська Г.В. Назаренко Є.П.

Радісна звістка, що школа буде середньою і матиме новий гарний будинок надійшла в 1951 році. З 1 вересня 1951року школа набуває статусу середньої, затверджується проект нової будівлі. І коли в грудні 1952 року закладався перший камінь у фундамент, присутні були всі учні та вчителі школи.

Грудень 1952 року. Закладається фундамент нової школи.

Будівельна бригада.

1 вересня 1953 року гостинно розкрила свої двері середня школа-новобудова № 7.

Наказом по школі №1 затвержено мережу: 26 класів з двозмінним навчанням, 921 учень 1-9 класів. 20 років (1947-1967) школу очолювала її прекрасний керівник, умілий організатор Ганна Абрамівна Коновалова.

Народилася 20 серпня 1912 року в м.Новгород-Сіверському Чернігівської області.

Трудову діяльність почала ще в довоєнний період. Після закінчення будівельного технікуму працювала на новобудовах Середньої Азії. Повернувшись додому, продовжує навчання в педагогічному училищі. З того час усе своє життя  пов’язала зі школою.

Під час Великої Вітчизняної війни сім’я Анни Абрамівни перебувала в евакуації. В 1946 році приїхала до м.Шостка. Була призначена вчителем 1-4 класів у середню школу №2. А в 1947 році -  завідуючою початкової школи №7. В 1949 році школа була реорганізована в жіночу семирічну, директором якої  призначили Коновалову Анну Абрамівну. Заочно закінчила Глухівський, а потім Київський педагогічний інститути.

Педагогічний колектив біля нової школи.

Верхній ряд (зліва): Іванькова Н.І., Петрунькіна З.М., Дикий В.Я., Роговий Г.С., 
Решитько М.С.

2-й ряд: Базидевич Н.В., Гудок А.М., Кравченко Л.М., Михеєва О.І., Седова Н.І.

3-й ряд: Петровська Т.Г., Коновалова А.А., Суховій М.Є., Усердова М.Я., Макушевич М.П., Лейко К.І.

4-й ряд: Сасалова В.І., Бриль Г.Г., Ковальова П.А., Козлова М.М.

    Колектив школи стає одним з кращих у місті. 15 його вчителів отримали державні нагороди. Серед них Заслужений учитель України, кавалер ордена Червоного прапору, нагороджена медаллю Ушинського Усердова Марія Яківна, Суховей М.Є., Легейда В.Ф., Кремлянець М.С., Неменший О.Г., Левчук Г.О., Брязгуха М.П., Шахова Н.М., Письмаркін М.Й.

Усердова Марія Яківна

Народилась 14 вересня 1888 року в місті Погарі Брянського району. У 1907 року закінчила Трубчевську гімназію. Свою педагогічну діяльність почала ще до війни. Її обирали депутатом Шосткінської міської ради.

Протягом перших років війни знаходилась в евакуації в м.Кемерово. Повернулась в Шостку після звільнення міста від фашистських окупантів. Продовжувала працювати в школах міста.

У школі № 7 почала працювати ще з початку її заснування й до 1966 року.

Марія Яківна – заслужений учитель УРСР, орденоносець Червоного прапору, ордену Ушинського, медалі „За трудову доблесть”. 

1953 рік. 1-й клас. Класовод Усердова Марія Яківна.

З 1967 по 1979 рік творчий колектив очолював Письмаркін Максим Йосипович.

Народився 3 травня 1921 року в селі Борисове Алтайського Краю. В 5 років залишився без батьків, виховувався в інтернаті при колгоспі. Закінчив Барнаульське педучилище, потім педінститут, після чого працював в Алтайському краї за фахом. В 1941 році призначений інспектором районного відділу освіти. В 1942 році призначений директором Боровської середньої школи.

Під час війни до Алтайського краю було передислоковано Ленінградський дитячий будинок і в 1942 році Максим Йосифович призначений директором цього будинку. В 1943 його переведено завідуючим Алейського районного відділу освіти. В травні 1946 року переведено до Шосткинського міського комітету партії, де працював лектором до 1961 року, водночас навчаючись в Сумському педінституті, а потім в аспірантурі при Київському університеті, отримав кандидатський мінімум. В серпні 1961 року призначений директором нової школи № 8, а з1.09.67р. – директором до школи № 7, в якій працював до 27.08.79року.

Максим Йосипович першим в місті нагороджений значком „Відмінник народної освіти України”. Нагороджений Почесними грамотами, медалями. В 1969 році нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР „За багаторічну, плідну роботу по марксистсько-ленінському навчанню і комуністичному вихованню трудящих”. Ім’я Максима Йосифовича занесено до книги Трудової Слави міста Шостка. Рішенням Сумського облвиконкому від 16.07.87р. була призначена персональна пенсія.

Педагогічний та учнівський колективи школи завжди були ініціаторами багатьох добрих справ.

Так, в 1965 році команда фізкультурників школи ввійшла до 50 кращих команд країни.

В 1970 році з металобрухту, зібраного учнями школи, був виготовлений трактор, який колектив школи подарував трудівникам села Чапліївка.

Побудований трактор із зібраного металобрухту.

А в 1972 році за ініціативою піонерської дружини нашої школи дружинами шкіл міста зібрано 200 тон металобрухту. На кошти, вилучені за металобрухт, побудовано піонерський тепловоз і надано в експлуатацію в Дарницю під час мітингу.

З 1979 по 1987 школу очолювала Ісіченко Олена Дмитрівна

Народилась 15 березня 1933 року в м. Горлівка Донецької області. Коли почалась війна родина вимушена була переїхати до Новосибірську. В 1944 році після визволення України родина повертається до м. Маріуполь, де Олена Дмитрівна закінчує 7-річну школу.

Вступає до Київського університету, який закінчує в 1967 році. В серпні 1964 року переїжджає в м. Шостку, де починає працювати в школі № 7 вчителем початкових класів. Вона отримує 2-А клас. А в 1967 році призначається вчителем історії старших класів і продовжує навчати свій клас.

З 1979 по 1988 рік працює директором нашої школи, викладає історію в старших класах. З 1988 по 1990 – вчитель історії.

Має багато подяк „За сумлінну працю” міського і обласного управління освіти, в 1979 р. нагороджена грамотою обласного виконкому до Дня учителя. В 1984 році нагороджена медаллю „Ветеран праці”.

В 1988 році школу очолив молодий, енергійний директор Кириченко Олександр Васильович.

Народився 25 травня 1961 року. Навчався в Харківському педагогічному університеті, який закінчив в 1988 році і працював вчителем історії в школі № 8.

26 серпня 1988 року Олександра Васильовича призначено директором школи № 7. Працював на цій посаді до 1996 року. Будучи директором, був улюбленим учителем історії для своїх учнів. Завдяки зусиллям Олександра Васильовича, були естетично оформлені 2 і 3 поверхи, фасад школи.

З ініціативи Кириченко О.В. в 1990 році вперше в місті на базі школи було відкрито класи з поглибленим вивченням англійської мови з першого класу. Завдяки наполегливій праці вчителів англійської мови Вареника М.І., Тихонової Л.Б., Злагодух О.М. ,Князевої Л.П. учениці Гуленко Ірина (1999р.), Базан Марина (2002р.), Романко Ольга (2006р.) вибороли право навчатися у США за міжнародною програмою „Акт у підтримку свободи”.

Історія школи в період з 1960 по 1996 роки нерозривно пов’язана з іменами вчителів за покликанням, які віддали свої знання, вміння і серце дітям: Дубок А.М., Зубової Н.М., Коток Т.М., Головко В.С., Левчук Н.В., Левчук Г.О., Любенко Г.А., Макогон Г.П., Проценко К.Т., Палєчного М.В., Сенченко Г.М., Сафонової Г.П., Семко В.М., Строган Г.П., Сонькіної Ф.М., Тарнорудського І.Д., Цьомки Н.В., Кисельової О.В., Михеєвої О.І., Гриценко М.Г., Сподарець Т.О., Будик К.В., Гмирко В.Г., Грищенко Г.М., Макушевич М.П., Філімончук Л.В., Єфименко Р.І., Шостак О.Ю., Демської О.Я., Хоц В.Т., Шостак З.М., Пуствовйтової О.С

Школа пишається, що в лавах колективу працювали в післявоєнні роки захисники Вітчизни - ветерани Другої світової війни Брязгуха Михайло Петрович, Апанасенко Володимир Вікторович, Неменший Олександр Ігнатович, Левчук Григорій Остапович, Ревякін Тихон Миронови, Бобров Іван Васильович, Палечний Микола Васильович, Гуров Микола Васильович, Латишев Михайло Петрович, Дикий Всеволод Якович.

З 1996 року школу очолює її випускниця, вчитель вищої категорії, старший учитель, відмінник освіти України Бакланова Людмила Францівна. Початок її керування був часом великих суттєвих змін в освіті. Необхідно було оновити всі напрямки роботи школи – це і стало основною турботою нового директора.